Кам’янець-Подільський

Адміністративний центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в Західній Україні (48°40′56″ пн. ш. 26°34′57″ сх. д.), 102 км на південь від обласного центру Хмельницького. Столиця України з 22 березня 1919 р. до листопада 1920 р. Розташований в Національному природному парку "Подільські Товтри", зі старим містом на скелі, оточеній Ω-образним каньйоном річки Смотрич, зі старовинною фортецею, що захищає підхід до міста по унікальному старовинному мосту вздовж одного й того ж самого берега Смотрича з обох боків – Кам'янець-Подільський є однією з найбільш популярних туристичних дестинацій України. Історичний регіон: Поділля.

Населення: 103 036 у 2011 р. (етнічний склад за переписом 2001 р.: українці – 91,2%; росіяни – 5,9%; поляки – 0,6%; білоруси – 0,3%; євреї – 0,2%).

Площа: 27,871 км2.

Заснований: кінець 12 ст. – початок 13 ст.

Перша згадка: 1374 р.

Член Асоціації органів місцевого самоврядування "Шлях Гедиміновичів" з дня заснування, 10 травня 2013 р.

Офіційний сайт Кам'янця-Подільського:
www.kam-pod.gov.ua

Туристичний сайт:
www.muzeum.in.ua

Фотоальбоми:


Існує чотири гіпотези стосовно заснування Кам'янця-Подільського, які умовно називають литовською, вірменською, дако-римською і давньоруською (домонгольською).

Згідно з деякими джерелами, Кам'янець-Подільський вперше згадується в 1062 р. У 13–14 століттях місто належало до Київської Русі у складі Галицько-Волинського князівства. Татаро-монголи захопили його в 1241 р.

Є дані археологічних досліджень, які відносять Кам'янець-Подільську фортецю до 11–12 ст.ст.

Утім, згідно з литовською гіпотезою, історія Кам'янця-Подільського починається з перемоги великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича у Синьоводській Битві (1362 або 1363) над трьома золотоординськими "царьками": Хачі-бей, Котлу-бей та Дімейтер-хан.

У 1374 р. місто отримало магдебурзьке право від двох племінників Ольгерда – князів Юрія та Олександра з династії Коріятовичів. Підписану ними грамоту "на замку Кам'янецькому" вважають першим достовірним письмовим документом, в якому згадано Кам'янець на Поділлі.

Княжіння Коріятовичів у Кам'янці тривало до 1393 р., коли інший син Гедиміна – великий князь литовський Вітовт Великий – штурмом оволодів містом, забравши його у Федора. Після смерті Вітовта за ініціативи магнатів Бучацьких восени 1430 р. місто хитрістю захопила пропольські налаштована шляхта Поділля на користь короля польського й колишнього великого князя литовського Владислава II Ягайла, сина Ольгерда.

У 1434 р. – після поразки великого князя литовського Свидригайла (брата Ягайла), який прагнув повернути забрані поляками в 1430-31 рр. подільські замки й міста, – у Кам'янці остаточно утверджується влада польська. На Кам'янець-Подільський були покладені функції головного міста Подільського воєводства, Кам'янецького повіту та однойменного староства.

Пам'ятки доби Гедиміновичів і ВКЛ, що збереглись у Кам'янці-Подільському:

  • Кам'янець-Подільська фортеця (12–18 ст.ст.)
  • Ратуша (Будинок польського магістрату) (14–16 ст.ст.)
  • Троїцький монастир (14–16, 18–19 ст.ст.)
  • Вежа Стефана Баторія (Кушнірська, Кравецька) (16 ст.)
  • Монастир домініканців, костел св. Миколая (15–18 ст.ст.)
  • Катедральний Петропавлівський костел (15–17 ст.ст.)
  • Монастир францисканців (14–19 ст.ст.)
  • Гончарська башта (1583)
  • Руська брама (15–18 ст.ст.)
  • Різницька башта (16 ст.)
  • Вірменський бастіон (16–17 ст.ст.)
  • Верхня Польська брама (1565–1785)
  • Нижня Польська брама (15–16 ст.ст.)
  • Турецький (Замковий) міст (перша згадка – 1494)