Корець

Адміністративний центр Корецького району Рівненської області в Західній Україні (50°37′02″ пн. ш. 27°09′39″ сх. д.). Розташований на річці Корчик за 66 км автошляхом на схід від обласного центру Рівного і 33 км на захід від найближчої залізничної станції в Новоград-Волинському. Відомий своїми десятьма храмами, через що Корець іноді називають "християнською Меккою". Історичний регіон: Волинь.

Населення: 7428 станом на 1 січня 2011 р.

Площа: 6 км2.

Заснований у 1150 р. як Корчеськ.

Член Асоціації органів місцевого самоврядування "Шлях Гедиміновичів" з 24 жовтня 2013 р.

Офіційний сайт Корця:
www.korec-misto.rv.ua


Після занепаду Галицько-Волинського князівства у першій половині 14 ст. Волинь переходить до Литовської держави. Її очільник князь Любарт (наймолодший син великого князя литовського Гедиміна) передає князям з Острога чималий шмат навколишніх земель. У 1386 р. польський король Владислав II Ягайло підтверджує право князів Острозьких на володіння Заславом, Корцем і власне Острогом. Не заперечував проти цього і великоий князь литовський Вітовт (Вітовт Великий).

Свою діяльність у Корці нові власники розпочали, насамперед, з організації оборони міста проти нової небезпеки, яка з 15 ст. почала загрожувати українським землям – турецько-татарських нападів. Ще в 1386 р. князь Федір Корецький на кручі над Корчиком заклав дерев'яний замок, який оточили глибоким ровом, наповнивши його водами річки. У 1495 р. замок витримав татарську облогу.

У другій половині 16 ст. князь Богуш Корецький повністю перебудував замок, укріпивши його мурами, внаслідок чого споруда стала майже неприступною.

На кінець 15 ст. Корець входив до числа 35 міських поселень, які існували в той час в Україні. Він був позначений серед 29 населених пунктів Волині на географічній карті Європи, яку в 1554 р. уклав фламандський картограф Герард Меркатор.

Пам'ятки доби Гедиміновичів і ВКЛ, що збереглись у Корці:

  • Замок князів Корецьких (14–16 ст.ст.)
  • Костел св. Антонія (1533)
  • Кам'яний міст (16 ст.)