Спадщина доби Гедиміновичів

ОДНА З ПЕРШИХ ПРАВОВИХ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ

Statutes of Lithuania
Третій Литовський
статут (1588),
написаний русинською
мовою

Коли ми думаємо про спадщину, що залишилася нам від доби Гедиміновичів і Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (ВКЛ), перше що зазвичай спадає на згадку – замки, фортеці та інші архітектурні пам'ятки, яким вдалося пережити століття. Проте є дещо, мабуть, грандіозніше за ці шедеври архітектури, хоча й не зовсім матеріальне; дещо, що робить народи ВКЛ – білорусів, литовців та українців – повноправними, якщо не передовими, будівничими спільного європейського простору та розробниками європейських цінностей.

Писемна пам'ятка, про яку йдеться – Статути Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, які частіше називають просто Литовськими статутами. Три редакції Статутів були видані у 1529, 1566 і 1588 рр. – часи, коли монархія була формою правління в більшості країн Європи, а отже вони не надто переймалися такими питаннями як кодифікація.

Статути проголошували верховенство права та обов'язок держави піклуватися про свій народ. Рівність перед законом поширювалася на всіх громадян незалежно від соціального стану й походження громадянина. Статути також проголошували віротерпимість. Копії Статутів, написаних русинською, і потім перекладених латинською та польською, можна було знайти у будь-якому повіті, а отже вони були доступними для всіх.

Литовські статути є кодифікацією всього законодавства ВКЛ. Основні джерела Статутів включали українське, білоруське і литовське звичаєве право та адміністративну й судову практику, писані закони Київської Русі, Литви, частково Римське право та канонічне право.

Найпередовіші кодекси свого часу, Литовські статути охоплювали державне, цивільне, сімейне, кримінальне та процесуальне право ВКЛ. Вони містили визначення численних юридичних термінів, наприклад, злочин, право власності, договір, контракт тощо. На думку істориків, ці кодекси не мали рівних у тогочасній Європі.

Передрук Литовського статуту польською мовою 1744 р., що зберігається в Історичному музеї Тракайського острівного замку: