Гедиміновичі та Велике Князівство Литовське, Руське і Жемайтійське

Династія Гедиміновичів походить від Великого князя Литовського Гедиміна, який успадкував трон після смерті свого брата Вітеня у 1315 або 1316 р. З XIV до XVI ст. Гедиміновичі правили Великим Князівством Литовським, Руським і Жемайтійським (ВКЛ) – співдружністю, яка у свої найкращі часи була найбільшою державою в Європі, простягаючись від Балтійського до Чорного моря й охоплюючи території сучасних Литви, Білорусі, значну частину України, а також частини Молдови, Польщі та Росії.

Правління Гедиміновичів також вийшло далеко за межі ВКЛ. Члени династії Ягеллонів – гілки династії Гедиміновичів – були королями Польщі, королями Угорщини та королями Богемії.

Орест Субтельний (1941), канадський історик українського походження, називає утворення ВКЛ видатним звершенням, особливо з погляду на те, що здійснене воно було менш ніж за 150 років. Він описує захоплення литовцями українських земель не як щось схоже на нашестя лютих орд чужинців, а радше процес проникнення, включення, приєднання.

Гаслом литовської державної політики було: "Ми старини не рушаєм, а новини не уводим". Михайло Грушевський (1866–1934), видатний український історик і державний діяч, привертав увагу до етнічної та релігійної толерантності у ВКЛ. Він підкреслював, що литовська зверхність не мала "етнографічно-чужого" характеру. Гедимін, який був поганином, називав себе rex Letwinorum et Rutenorum, що означає "король литовський і руський". Три чи чотири з сімох його синів були православними, його дочки одружилися з християнами. Руська мова панувала при литовському дворі, а культура Русі мала значний вплив на литовців. Окремі положення адміністративного, цивільного, сімейного і карного права ВКЛ, певною мірою, запозичило від Русі. Ці положення були далі розвинуті у знаменитих Литовських статутах, заклавши підвалини однієї з перших у Європі правових держав.

У певному сенсі Велике Князівство Литовське, Руське і Жемайтійське було предтечею Європейського Союзу з його відданістю концепції "Єдність у різноманітті". 

Родовід Гедиміна

Gediminas Family Tree


Велике Князівство Литовське – стисла інформація

(Джерело: Русіна С., Сварник І., Войтович Л., Ващук Д., Блануца А., Черкас Б. "Україна: литовська доба 1320-1569." К.: Балтія-Друк) 

Велике Князівство Литовське, Руське і Жемайтійське (ВКЛ): держава, що існувала в XIII–XVIII ст.ст. (до 1795 р.). З 1395 р. перебувала в персональній або династичній унії з Польщею, а з 1569 р. – у федерації з Польщею (Річчю Посполитою). 

Керівник держави: великий князь (у 1253–1263 рр. король). З 1569 р. одночасно й король польський.

Панівні династії: Гедиміновичі (кінець XIII ст. – 1572 р.), Вази (1587–1668 рр.) і Сакси (1697 р.). 

Герб: погоня – озброєний мечем вершник, на щиті якого – подвійний хрест (Патріарший хрест). 

Столиця: Вільнюс (з 1323 р.; іноді згадують, що перед тим столиці були в Керанаве й Тракаї).

Інші міста: Каунас, Гродно, Брест, Луцьк, Полоцьк, Новогрудок, Київ, Могилів. 

Площа: 1 млн км2 на початку XV ст. Ця територія охоплювала сучасні держави Литву (без Клайпедського краю), Білорусь, значну частину України, а також частини територій Молдови, Польщі та Росії. Наприкінці XVI ст., після втрати територій на користь Росії та переходу українських воєводств під владу Польщі, площа держави скоротилася до 300 тис. км2.

Населення: 2 млн на початку XV ст. (з них литовці – 20%, русини – 80%), 3,5 млн в середині XVI ст., 5 млн наприкінці XVIII ст. 

Основні етнічні групи: литовці, русини (давні білоруси та українці), поляки, євреї. 

Офіційні мови: латинська, русинська, польська. 

Державна релігія: католицизм з 1387 р. Хоча з 1563 р. декларували рівність усіх християнських конфесій, реально державний релігійний статус з 1387 р. належав католицькій церкві, а після 1596 р. – на нерівних правах і греко-католицькій. Остаточно вони були зрівняні в правах у 1791 р. 

Інші релігії: православ'я, євангельське лютеранство, євангельське реформатство, аріанство, юдаїзм, караїзм, іслам, вірменське католицтво, старовірство. 

Форма державного правління: рання (патримоніальна) монархія у XIII–XIV ст.ст.; монархія з інституціями олігархічного правління у XV–XVI ст.ст.; станово-представницька монархія або "шляхетська республіка" у XVII–XVIII ст.ст. (конституційна монархія у 1791–1793 рр.). 

Найвищі державні інституції: Панська рада з кінця XV ст.; Сейм з 1566 р.; Сейм і Сенат Речі Посполитої з 1569 р. (третина місць належала ВКЛ). 

Адміністративна структура: повіти та воєводства (з 1413 р. Віленське і Троїцьке (Тракайське); з 1475 р. Київське й пізніше Полоцьке, Вітебське, Смоленське, Підляшшя; з 1566 р. ще й Волинське, Брацлавське, Брестське, Мінське, Мстиславське). 

Кордони: з Лівонським орденом, Лівонією, Московією (пізніше – Росією), Кримським ханатом, Молдовою, Польщею, Тевтонським орденом (пізніше – Пруссією).